От цікаво, чи не перевелися ще принци на Землі, які шукають ту принцесу, що із безсонням? Якщо є такі, я іду до Вас! Запевняю: хоч із горошиною, хоч без, а у номінації тривожного сну я перетру всіх конкуренток на порох!

Знаю-знаю, зараз модно шукати різні психоаналітичні трактування старим добрим казкам. І

Парад думок після відвідування Природознавчого музею

1)Якщо коханий називає тебе пташечкою, не поспішай радіти. Може, він має на увазі птеродактелицю! «Дівице, дівице, а що ти за птиця?» «Птеродактелиця!»‍ А Ви знали, що тілобудова птахів нагадує будову динозаврів? І поки філософи дискутують, хто зʼявився першим, курка чи яйце, для природничників очевидно: першим

Вирішила вести щоденник харчування. Запримітила його пів року назад. Але така непотрібна річ і ще так дорого… 8 євро не мала на що потратити… Не беру! За 4 я його не помітила. Але вже за 2… Подумала, то вже якийсь фатум…

Річ у тому, що я просто давно планувала братися за

Останнім часом мені хочеться писати трохи більше простого людського. Непродуманого. Щирого. Неекспертного. Просто про мене, мій світ, моє життя…

Про те, що недавно я їла велике таке морозиво (аж з трьома кульками!) у хрусткому стаканчику на березі гірського озера. Аж з трьома: білою у вишневому варенні, горіховою і такою шоко-шоколадною, як

Я вже думала: ніколи більше Після двох великих алмазних мозаїк, які я зробила за місяць-другий у скаженому темпі напередодні Нового року, рішення було однозначне: пора з цим хобі завʼязувати!

Але якби не ці дві ніжні, милі пташечки на квітучій гілці сакури (або магнолії?) Ну, довелося рішення змінювати Не таке уже й

Кожного року, коли у озерця відлиг сонце розливає свіжу, як молодий кефір, весну, я хочу переповісти одну дотепну пригоду. І кожного року щось стає на заваді, перші літеплі деньки наливаються сонцем, природа, переповнена потенціалу буяння, розвертається квітами, птахами, соками, травами! Все, стає вже не в тему! До кінчиків пальців павутинкою

Поки фото з ялинкою ще хоч трохи актуальні… Спішу поділитися ще однією казковою саморобкою, яку я встигла таки у передсвятковий сезон! Цей дивовижний котик – любов з першого погляду! На своєму пухнастому хвостику він приносить мені атмосферу дому! Але не цього, що зараз, і не того, що залишився, а того,

Вийшли з мамою на прогулянку зі 100% наміром намотувати кілометри полем. «Давай повернемо в Сади Принцес… Ми так давно там не були…» – каже мама. «Навіщо нам в Сади Принцес? – думаю – чи ми уже забули, як старий цвинтар виглядає?… Але нехай… Хоче на цвинтар – йдем на цвинтар…»

А

Пари швиденько, мов дзиґи, завертілись у веселому танку, а от мені вже після перших кількох кроків було не до жартів. Мало того, що кроків я не знала, за партнером слідувати не вміла і навчитися цьому всьому «у процесі» мені не вдавалося, мої витончені каблучки з кожним новим поворотом все більше

Є у кожного своє особливе покликання! Справа, яка дається пухнасто-крилато-легко і йде, як по свіжому вершковому маслу. Ти хочеш займатися цим у будь-який час, можна навіть замість сну і їжі, забуваючи про набридливе надокучання годинника і  голодні серенади внутрішнього вовчиська, що без всякої вже надії скавулить зі свого лігвиська десь